«Такої чудової атмосфери, як у «Зорі», я не бачив вже давно»: Назарій Русин – про методи Скрипника, червону картку і «Динамо»

Назарий Русин / zarya-lugansk.com

Інтерв’ю «Футбол 24» із форвардом луганської «Зорі», який не приховує своїх амбіцій, розповідає про унікальність команди Скрипника і пояснює резонансний конфуз, що трапився із ним у матчі проти софійского «ЦСКА». 

У «Зорі» він перебуває лише 2,5 місяці, але забивати почав одразу з дебютного матчу. Спершу відправив м’яч у ворота «Колоса», згодом покарав захист софійського «ЦСКА» та «Еспаньйола» у Лізі Європи, а нещодавно оформив дубль у грі з «Олімпіком». 

«Скучаю за «Динамо», – зізнається Русин, права на якого належать саме киянам. – Але такої чудової атмосфери, як у «Зорі», я не бачив вже давно»

«Перехід у «Зорю» обдумував тиждень»

– Ми розпочинаємо інтерв’ю, а паралельно «Шахтар» проводить матч Ліги чемпіонів. «Гірників» не дивитеся принципово? 

– Просто у мене немає телеканалу «Футбол». Не маю можливості подивитися. 

– Гру «Динамо» проти «Копенгагена» постараєтеся переглянути? 

– «Динамо» я обов’язково подивлюся. Слідкую за командою, намагаюся не пропускати жодного матчу. 

– На скільки відсотків почуваєтеся гравцем «Зорі», а на скільки – «Динамо»? 

– Можу сказати, що вже на 100 відсотків почуваюся гравцем «Зорі». Мені тут дуже комфортно. Мене гарно прийняли, гарно ставляться – і партнери, і тренери. Звичайно, я скучаю за «Динамо», але й у «Зорі» дуже подобається. 

– Скільки часу ви обдумували рішення перейти у «Зорю»? Пригадую, була інформація, що вас хотіли бачити в «Карпатах»… 

– Тиждень часу – точно. Я думав над тим, як мені вчинити. Багато хто радив мені піти в «Зорю». У «Карпати» хотілося перейти, бо це – вдома. Але всі – і президент дитячо-юнацької школи ФК «Львів», і батько – казали обрати «Зорю». Зрештою, також собі подумав: Скрипник – європейський тренер, команда гратиме у єврокубках. Це стало вирішальним фактором. 

– Мабуть, зовсім не шкодуєте про своє рішення? Тим паче, «Карпати» вже вкотре – не вражають… 

– Дуже шкода, що  «Карпати» у такому становищі. Це клуб із великими традиціями. 

«Не сказав би, що багато забиваю»

– Отож, у «Зорі» вас дуже гарно зустріли. Хто конкретно допоміг освоїтися у новій команді? 

– Найбільше мені допомогли «динамівці» – Тимчик, Михайліченко, Лєднєв. А ще – Чеберко. Одразу підійшов до мене Віктор Скрипник. Ми поспілкувалися. Він запевнив, що розраховує на мене – з’явилася впевненість. Пацани допомогли з побутом. Ось так я розпочав життя у «Зорі». 

– Мікроклімат у колективі – шикарний? 

– Дуже шикарний! У нашій команді – прекрасна атмосфера. Я такої атмосфери не бачив ще з часів своєї дитячої школи у Львові. 

– Хто – найбільший приколіст у «Зорі»? Хто найчастіше підтравлює, розігрує партнерів? 

– Та в нас усі хлопці з почуттям гумору. Але найбільш веселий – Ігор Чайковський. 

– Яке прізвисько вам дали у новій команді? 

– Кажуть на мене «Хижак» (в оригіналі «Хищник», – Футбол 24). Це якраз Чайковський придумав. 

– Мабуть, через вашу непогану результативність? 

– Я б не сказав, що багато забиваю. Стараюся, хочеться забивати якомога більше. 

«У «Динамо» я себе «заганяв» 

– Віктор Скрипник. Три риси цього спеціаліста, які вам найбільше імпонують? 

– Мені дуже подобається те, що він – дуже врівноважений. Йому вдається одночасно бути і суворим, і веселим. Вміє пожартувати. А ще Скрипник – це тренер, дуже сильний у тактичному плані. Намагається поспілкуватися з усіма підопічними, завжди цікавиться, як справи. У «Динамо» зі мною про таке говорив тільки Олег Лужний. 

Скрипник – європейський тренер. В Україні вважається нормальним, коли тренери «пхають» молодим пацанам: “Куда бежишь?! Что ты делаешь?!” У Віктора Анатолійовича такого немає. Він ні разу не «пхав» на тренуваннях. Мені це дуже імпонує. 

– «Хочемо, щоб наші гравці не наїдалися футболом, а жили ним», – сказав ваш тренер після перемоги над «Десною». Відчуваєте цей голод? 

– Відчуваю. Але це має бути помітно ще й збоку. Батько каже, що бачить у мені бажання грати. Вважаю, якщо тобі не цікаво, то не потрібно грати у футбол взагалі. 

– Дебют за «Зорю»: одразу забиваєте «Колосу», плюс – віддаєте результативний пас. Які думки вас переповнювали після фінального свистка? 

– Абсолютне щастя. А ще – відчув полегшення на душі. Адже коли перебував із «Динамо» на зборах в Австрії, не все у мене виходило. Були свої моменти. Десь себе «заганяв». Навіть батькові зізнався: «Тату, я не отримую задоволення від футболу». 

– Чи відчуваєте бажання кожним голом за «Зорю» доводити «Динамо», що вони вас недооцінили? 

– Хочу довести і «Динамо», і самому собі, що я вартий тієї команди. 

– Олег Венглинський, з яким ви чудово знайомі, охарактеризував вас так: «Він – дуже чутливий, його ранить несправедливість»… 

– Ну, буває… Можу розсердитися, коли щось не так. Бували моменти несправедливі. Збоку це, мабуть, краще видно. Венглинський мене добре знає, сильно мені допоміг – і в побуті, і в плані футболу. Дуже йому вдячний за це. 

«Після вилучення мені «напхали» 

– Завдяки вашому голу «Зоря» пройшла софійський «ЦСКА». Святкуючи взяття воріт, ви напрацювали на другий «гірчичник». Як так? 

– Накопичилося усе – така гра, такі пристрасті, вболівальники нас гнали вперед. Те, що сиджу на «гірчичнику», реально вилетіло мені з голови… Вибачився перед командою, перед тренерами. Кумедний момент. І таке треба пережити (Усміхається). 

– Було соромно? 

– Звичайно. Було і сумно, і смішно. Трохи «пхнули» мені – і тато, і президент дитячо-юнацької школи Львова: «Якби там на майці було щось написано, можна знімати. А так… «Напхали мені, кажу: «Та нічого…». 

– Це перша червона картка в кар’єрі? 

– Так. 

– А що сказав Скрипник? 

– Відреагував нормально. Напевно, мені пощастило, що ми перемогли і пройшли у наступний раунд. Всі перебували на позитивних емоціях. Пронесло, підфартило мені (Усміхається). 

– Ви забили і наступному супернику – «Еспаньйолу». Пройти каталонців не дозволила різниця у класі? 

– Якщо чесно, «Еспаньйол» мене вразив – це дуже хороша команда. Вони класно працюють з м’ячем. Хоча, враховуючи те, як ми розпочали матч у Запоріжжі, створивши кілька хороших моментів у перші 20 хвилин, «Зоря» мала всі шанси пройти далі. 

Просто не вистачило фарту. Якби вдалося забити у дебюті, вболівальники б нас погнали і, думаю, «Еспаньйол» не встояв би. 

– Зараз команді бракує єврокубків? 

– Звичайно. Мені було б приємно зараз грати у Лізі Європи, щоб на нас дивилася вся Україна – як на «Динамо» і «Шахтар». Вважаю, що ми заслуговуємо там виступати. 

Більше того, для футболіста краще – грати через три дні, аніж раз на тиждень. Якби у нас були ігри у Лізі Європи, ми б розвивалися скоріше. Мрію спробувати свої сили і в Лізі чемпіонів. 

– Деякі експерти вважають, що відсутність єврокубків – плюс для «Зорі», адже є можливість зосередитися на чемпіонаті… 

– Скажу з власного досвіду. Мені було легше, коли ми грали і в четвер, і в неділю. Кращий тонус. 

– Ваш одноклубник Владлен Юрченко озвучив сміливий намір: «Зоря може поборотися не лише за бронзу». 

– Я це казав ще після «Колоса» (Усміхається). Поборотися із «Шахтарем» вже, мабуть, не вдасться, але повинні нав’язати конкуренцію «Динамо». На жаль, втратили очки проти «Львова», «Маріуполя»… У нас – молода команда, набираємось досвіду. 

«Мій батько «шарить» у футболі»

– Чи хотілося б у майбутньому пограти в одному з європейських чемпіонатів? Успішний приклад Романа Яремчука не може не надихати… 

– Так, мені, як і всім українцям, хотілося б пограти в Європі. Але якби я провів хорошу кар’єру в київському Динамо, мені вже не було би потрібно ніякої Європи. «Динамо» – це клуб, який у моєму серці з дитинства. Як в Олега Гусєва чи Дениса Гармаша. Я не проти провести там усю кар’єру. 

– До речі, із Яремчуком знаєтеся добре? 

– Звичайно! І з ним, і з його батьком. Я прийшов у U-19, а Роман був у «дублі». Ми підписані на Instagram один одного. Щоправда, давно не спілкувалися. 

– Кажете, що за «Динамо» – з дитинства. Яка гра або який період стали визначальними для ваших симпатій? 

– Матчі «Динамо» проти Манчестер Юнайтед у Лізі чемпіонів (сезон 2007/08, кияни двічі поступилися – 2:4, 0:4, – Футбол 24). Коли Кріштіану Роналду їм забив – я тоді дуже любив португальця. Так «Динамо» стало моєю улюбленою командою в Україні. Мій батько також вболіває за «Динамо». Зрештою, у Західній Україні майже всі підтримують київський клуб. 

– Ви часто згадуєте свого батька – Ореста Русина, тож розкажіть про нього більше… 

– Тато свого часу також був футболістом – грав у чемпіонаті області. Тож у футболі він «шарить» – дуже добре розуміється. Зараз працює приватним підприємцем. Коли треба – похвалить, коли треба – покритикує. Спілкуюся з ним кожного дня. До речі, батько не був форвардом. Він грав у центрі поля. 

– Кажуть, той, хто грає у півзахисті, найкраще бачить і розуміє футбол… 

– (Сміється) Повністю згідний! 

– Ви – родом із Новояворівська, який подарував українській культурі, як мінімум, двох зірок. Чи слухаєте пісні Скрябіна? Чи знайомі із Михайлом Хомою – він же DZIDZIO? 

– Звичайно, що творчість Кузьми мені подобається. А з DZIDZIO познайомився рік тому – в аеропорту. Перекинулися кількома словами. Я зізнався йому, що із Новояворівська. Чи «шарить» він у футболі? Не знаю, на цю тему не встигли поговорити. 

– 25 жовтня вам виповниться 21 рік. Ви вже продумали план святкування? 

– У цей день в нас заїзд, а 26-го – матч проти «Ворскли». Святкувати приїде моя дівчина із нашим песиком. Десь підемо в ресторан, посидимо. 

– Що б ви самі хотіли собі побажати? 

– Я побажав би собі якомога більше голів, хорошої гри і, звичайно, щоб без травм. 

Джерело:

«Футбол 24»
Обсудить эту новость вы можете на гостевой нашего сайта